В тіні моїх дверей
Остання пісня птаха дарує чорні крила
У пору тиші у пору снів
Останній дзьоб її стулився перед моїм оком
Оселя без підвалин без стін постала промениста
Пригадую південний грізний океан
Пригадую рівнину із зашитим ротом
Промінням сонця й олив'яний пушок на золоті грози
Мені улітку добре мене чарує спека
Пригадую ту сірооку дівчину із золотим волоссям
Її чоло і лиця груди омиті зеленню й місячним сяйвом
І вулицю похмуру й млисту через яку блідаве небо
Свій прокладає шлях як прагнуть поцілунку
Пригадую хитливі рухи своїх сновидь
На невірних ложах і як із хмаровища
Вийшло тіло несамовите обплетене бажаннями
і ланцюгами
Крок за кроком спека мене відтинає від світу й оголює
Свято лиш тут
В цьому яйці що висиділи земля і світло
Це спокій літньої ночі.