Померти І
Ні стогону ні сміху
Остання пісня впала
На полі безпросвітному сумному
І самота зі стегнами вузькими
Хрещена мати втрачених скарбів
Довкола мури лиш для мене
Всі біди об'єднались
І сон найбільший творять
Померти дужими з надією в очах померти
Зів'яв мій образ
Єдиний у своєму сяйві
Я забуваю я забутий
Між мурами суцільний морок
Я ж опускаюсь у своє свічадо
Як мрець ступає у розверстий гріб.